Про гумор без гумору

22.03.2018
Про гумор без гумору
Фото:

Гумор – це задоволення та насолода. Жарт, іронія, сміх, веселощі – важливі цінності, які відображають силу духу людини. Гумор – це особливий погляд на світ. Такий погляд – надбання щасливих людей.  Вони виросли в атмосфері любові, тепла, взаєморозуміння і взаємопідтримки, їм вдалося зберегти душевну енергію, без якої неможлива любов. Та як бути тим людям, у яких згадки про дитинство, юність, життєві кризи, про сім’ю віддаються біллю? Чи можливе їх зцілення? Чи можливо здобути душевну гармонію, пом’ягшити душу? «Сміх винайшла та тварина, яка страждала більше всього» (Ф.Ніцше).

Хочете жити – не падайте духом!
С. Меткалф, Р. Фелібл

Величезна потреба людини – володіння почуттям гумору та насолода комічним – сьогодні стає вельми актуальною. У  час, коли  суспільство вирішує нелегкі політичні проблеми, коли країна перебуває у стані  економічної нестабільності, фінансової кризи, люди прагнуть посміятися, стати сильнішими разом з усіма, хто щиро радіє вдалому жарту, або ж сміливому каламбуру.

Почуття гумору як психологічна категорія привертала увагу багатьох філософів та науковців. Починаючи ще з часів Платона, Арістотеля. Пізніше їх вчення продовжували  класики: Бергсон, Фрейд, Айзенк  та їх послідовники.

Безперечно, гумор відіграє важливу і не завжди однозначну роль у житті людини. Більшість дослідників розглядають гумор і його прояви у людини як одну з важливих особливостей, значно відрізняють людську психіку від психіки тварин. До речі, сміх – це те, що відрізняє людину від тварини. Практичне значення гумору в людському житті розуміється вченими з різних позицій, залежно від уявлень про основні механізми і рушійні сили, що визначають людську поведінку і діяльність. По-перше, гумор – це «вираження доброзичливого і жартівливого ставлення до подій, ситуацій, поведінки інших людей і до себе, що ґрунтується на здатності сприймати, виділяти і розуміти смішне»; – по-друге, гумор є такою властивістю дії, мови або літературного твору, що викликає позитивні та веселі емоції; здатність сприймати смішне або виражати це у мовленні, а також у письмовій та інших формах; жартівливий спосіб або трактування об’єкта»;       – по – третє, це позитивна емоція (радість), яку у соціальному контексті, як правило, викликає когнітивний процес оцінки, що включає сприйняття жартівливої, несерйозної невідповідності, яка на поведінковому рівні виражається відповідною мімікою і сміхом». Основні компоненти гумору та сміху:  – соціальний контекст;  – когнітивно-перцептивний процес;-  емоційна реакція; –  вокально-поведінкове вираження сміху.  Виділяють наступні  функції гумору: –  здатність до регуляції соціальної перцепції,     особливості самопізнання та саморозкриття особистості, її психофізіологічного стану та поведінки; –  виховна; –  адаптаційна функція.

Почуття гумору є ознакою особистісної зрілості. Відповідно, його розвиток можна розглядати як складову підвищення рівня особистісної зрілості як у нормі, так і при психічних розладах. Гумор дозволяє дистанціюватися від нерозв’язної або важкорозв’язуваної проблеми хоча б тимчасово і тим самим виробити новий погляд на цю проблему. Й. Гете сказав: “Там, де у нього жарт, може ховатися проблема. Проте завдяки жарту іноді і вирішується проблема”.

Не секрет,  що головної складовою успіху – досить суттєвою, хоча і не вирішальною – є  наявність у співрозмовника почуття гумору. Крім того,  вміння посміятися  над собою, над своїми проблемами, огріхами, помилками є корисним і для самої людини. Не випадково  А. Маслоу розглядав гумор у якості однієї із обов’язкових ознак самоактуалізуючої особистості, поряд з такими особливостями як особистісна автономія та здатність до творчості.

Сміх та посмішка виконують серед інших і комунікативну функцію, повідомляючи співбесіднику про низький рівень існуючої афективної напруженості. «Афективна розрядженість» передається від однієї людини іншій при спілкуванні і сприяє їх взаємному прийняттю, що, у свою чергу, є важливим для рівня спілкування та досягнення різних його цілей. Емоційний контакт, який досягається шляхом спільного сміху або ініціацією сміху у іншої людини, дозволяє виробити сприятливе особистісне ставлення та конструктивну установку на спільну діяльність.

Останнім часом зріс інтерес до дослідження впливу гумору на здоров’я людини. Всесвітня організація охорони здоров’я  виділяє гумор як основним із критеріїв психічного здоров’я людини (2010 р.).

Проте, розглядаючи позитивний вплив гумору на особистість, не можна не сказати і про такі  форми гумору як  гелотофобія, гелотофілія та катагеластицизм, які є негативними для людини.

Гелотофо­бія (від грецьких слів “сміх” і “страх”) – це страх опинитися об’єктом гумору. Отже,  гелотофоби бояться стати об’єктами гумору.  Гелотофіли («gelotophiles», від грецьких слів “сміх”, та “любов”), навпаки, прагнуть до цього, отримуючи задоволення у ситуаціях, коли вони стають об’єктами гумору. Катагеластицисти ж (“katagelasticists”: від грецького katagelao, яке означає “сміятися над”) насолоджуються перебуванням у ситуаціях, у яких є можливість сміятися над іншими. «Катагеластицисти» знаходяться в активному пошукові та надають пріоритетність ситуаціям, в яких вони можуть знущатися насмішками над іншими. Вони вважають, що сміх над іншими – це частина повсякденного життя і люди, яких вони ставлять в незручне становище, повинні вміти постояти за себе. Провокація інших – це для них забава, від якої вони отримують задоволення.

  Психологічні особливості дитинства та юності «гелотофобів», «гелотофілів», «катагеластицистів»: 1) – гелотофобія більше пов’язана із глузуванням зі сторони батька в дитинстві і юності, 2)   – катагеластицизм  – із ситуаціями осміяння зі сторони однолітків, 3)                – гелотофілія не виявляє яких-небудь передумов виникнення в дитинстві і юності.

Загальні індикатори гелотофобії:       –  наявність вираженого страху певного типу соціальних ситуацій (ситуації глузування); – домінування тривоги у певних ситуаціях; – вираженість психофізіологічних симптомів тривоги; – низька самооцінка та страх критики; – емоційне переживання, розуміння того, що страх не обґрунтований; –  уникання потенційно небезпечних ситуацій, що у своїх крайніх проявах призводить до соціальної ізоляції. Ознаки  геотофобії: – недостача жвавості і спонтанності, веселощів, часте дистанціювання та холодність по відношенню до однолітків; – загальне м’язове напруження, що виступає віддзеркаленням емоційного дискомфорту; – психофізіологічні симптоми у вигляді підвищеного серцебиття, тремору рук, почервоніння, сухості у роті та горлі, прискореного дихання, порушення мовлення. Особистісні риси, що впливають на формування гелотофобії: – інтровертованість; – схильність до переживання емоцій сорому, страху, смутку;  – роздратування; –  схильність до соціально бажаної поведінки.

Найчастіше у літературі зазначають такі сфери впливу сміху на фізичне та психічне здоров’я людини: покращення настрою та позитивне мислення, тому, що під час сміху кров людини інтенсивно насичується киснем. Фізичне та психічне розслаблення; укріплення здоров’я та імунітету; підвищення стресостійкості; стимуляція обміну речовин та очищення організму (за рахунок зміни типу дихання та роботи м’язів живота, що приводить до покращення роботи легенів, гладкої мускулатури кишковика (коли людина сміється – працює понад 82 типи м’язів), тощо); загальний психотерапевтичний вплив за рахунок вивільнення придушених емоцій, зняття втоми та напруги.

Засновником гелотології (науки про сміх) вважається У. Фрай, який проводив дослідження стосовно впливу сміх. Також до числа відомих дослідників-гелотологів належать L. Berk, P. Ekman, I. Papousek, R. Provine, F. Rodden, W. Ruch, B. Wild. У їх дослідженнях було доведено, що під час сміху у організмі людини виділяються нейромедіатори та гормони – катехоламіни, адреналін та норадреналін, які допомагають нейтралізувати відчуття фізичного болю у тілі. Поряд з такими катехоламінами як дофамін (гормон задоволення), відбувається викид ендорфіну (гормону радості) та серотоніну (гормону щастя).

Вчені переконані, що   сміх найкращі ліки, які  очищують легені, зменшують наслідки астми та бронхіту, позитивно впливають на кров’яний тиск.

Дійсно, коли хворий хоче жити – медицина безсильна! «Гумор допомагає нам пробиратися крізь труднощі, а не розбиватися об них». (С.Меткалф, Р. Фелібл).

Почуття гумору дозволяє зберегти самоконтроль та впевненість.  Це почуття  може прийти як осяяння, у, на перший погляд, зовсім безвихідних ситуаціях. Гумор – це навичка, яку потрібно розвивати.  Розвиток почуття гумору – це залучення до культури комічного. Виграш величезний –  почуття гумору допоможе безболісно пережити складні переміни, зберегти творче налаштування у стресових ситуаціях, дозволить ефективніше працювати, повноцінно відпочивати, бути здоровим та щасливим! А  хіба це мало?!

Почуття гумору є важливим індикатором психічного здоров’я людини.  Гумор існував та буде існувати завжди, залишаючись для багатьох яскравим недосяжним олімпом.  На мою думку, психологам необхідно долучатися до цього живильного джерела та збагачувати ним свою практику. Люди, які рідко сміються, швидше старіють, хворіють та помирають передчасною смертю.

Маленька дитина в день сміється приблизно  500 разів, доросла  ж людина –  10-12, а то і рідше.  А так шкода, що ми, дорослі, втрачаємо здатність бути веселими, вміння розрядитися жартом, посміятися в задоволення  щоб зробити собі та своїм друзям подарунок – декілька хвилин сміху. Це ж так просто!  Сміх — це ті ліки, у яких немає побічних ефектів і протипоказань! Тому – смійтесь на здоров’я!   Якщо ми сміємось, означає, що ми існуємо! Ми – живемо!!! Нехай наш сміх зробить радісним наше існування.  Бажаю Вам здорового гумору! Посміхайтеся, даруйте посмішки іншим, радійте життю і будьте щасливі!

З повагою Оксана Шпортун

Ознайомитись з профілем автора у мережі facebook можна за посиланням.

 

Поділитись fb twitter gplus