Мама – майбутнє кожної людини

13.05.2018
Мама – майбутнє кожної людини
Фото:

Велике і прекрасне слово – Мати.

Від нього все на світі. Навіть світ.

О, як їй легко на руках тримати

Дитину, як найвищий заповіт.

Мама, матінка, матуся, мамуся, мамочка …. Скільки  ніжності, вдячності, поваги  і тепла викликає у нас це слово!? Хіба хтось може бути ближчим за неї, рідної? Її очі супроводжують дітей у далеких життєвих мандрах, материнська ласка гріє нас все життя аж до старості. Її створив Бог на цій грішній землі для краси і щастя, щоб вона дарувала життя і була продовжувачем роду людського. Вона дарує нам життя, вчить усіх життєвих почуттів, оберігає від негараздів, допомагає у всьому, переживає, підтримує, піклується та спостерігає за нами. Матуся завжди поруч зі своєю дитиною, завжди у її серці. Мама – це перший Всесвіт дитини! Проходять  роки. Діти розлітаються з рідного гнізда. Та де б ви не були, завжди пам’ятайте про те місце, де ви народилися і виросли, про найдорожчу людину, яка чекає вас вдень і вночі – рідну матір свою.

Материнська любов – особлива!!! Тому що мама любить нас ні за що, всупереч усьому! І це, мабуть, найкраща та найсвітліша любов, яка може бути у світі. Для кожного мати — це та могутня фортеця, за якою кожний з нас почувається у безпеці, це – потужне джерело знань, натхнення, сили, ніжності, вірності по всьому життєвому шляху.

Для кожного українця мати – берегиня роду людського, її святою завжди називали. Мати народжувала дитину, співала їй колискові пісні, вчила добра і любові, навчала охайності, працьовитості.

День Матері — свято щирої взаємної любові. Це час, коли ми можемо дати знати своїй мамі, що ми її дуже любимо і безмежно вдячні за можливість  бути, за можливість жити…

В Україні це найособливіше та найзворушливіше свято — Міжнародний День матері –  відзначають щорічно з 2000 року, в другу неділю травня. Ідея  ж виникнення цього свята з’явилася в США. Американка Анна Джарвіс з Філадельфії  втратила свою матір в 1905 році. Така жахлива втрата спонукала її запропонувати державному керівництву ввести один день, присвячений найближчій та найдорожчій людині в світі — матусі.        Через два роки, а саме 1910 році, штат Вірджинія найпершим визнав День матері як офіційне свято. Потім такий рух швидко поширився в інші американські штати. І буквально, за декілька років  до святкування Дня матері приєдналися 43 держави світу.

Ще в  утробі матері дитина  перебуває у  сильному симбіозі з материнським організмом, який є для нього мікросвітом. З одного боку, цей період є оптимальним та комфортним для дитини на фізичному рівні, а з іншого – це той унікальний час, коли починають формуватися стосунки між мамою і дитиною, коли дитина вже впізнає мамин голос, погладжування, серцебиття, а також переживає разом із мамою ті самі емоції, оскільки всі вони передаються через гормони в кров дитини.  Можна сказати, що маля і мама – є одним єдиним цілим. І, після народження – Ваша дитина – це продовження Вас самих…

Психологи стверджують, що джерело успішності і щастя дитини у майбутньому – це відносини з батьками в дитинстві, а особливо – відносини із мамою…   А, головне – у перших 5 років. А далі – в підлітковий період…. А далі…. Далі  мама стає другом, порадником, наставником, ідейним натхненником…. Мама потрібна завжди. Її присутність на Землі вселяє нам віру і впевненість у собі!!!

Переконайтесь –  присутність мами у житті дитини – неоціненна!!! Можна навести безліч  життєвих прикладів зростання дитини без участі мами. На жаль, ці долі, цих людей не можна назвати щасливими. І, повірте, – вони самі себе такими не відчувають…..

Успішні люди – це ті, котрі в дитинстві мали дуже добрі стосунки з мамою. Глибока дитяча образа на маму призводить у дорослому житті до уникання близьких стосунків, розвитку узалежнень, пасивності, безініціативності та покірності чужій волі.

Стосунки з мамою у перші роки формують моделі поведінки на подальше особисте і професійне життя. Від того, скільки дитина отримала маминої любові, уваги і піклування, залежить її власне ставлення до себе і до інших. Практика свідчить, що у дорослому віці такі люди є малоемоційними, не впевненими,  з відсутнім почуттям емпатії.

Особливо це проявляється у моделях поведінки дівчаток, які у дорослому житті не вміють, не можуть виконувати роль матері у своїй родині за відсутності прикладу – власної мами.  Якщо ми говоримо за хлопчиків, то  – погані взаємостосунки  з мамою у дитинстві – впливатимуть на розвиток різних видів деформацій взаємодії із протилежною статтю. Дуже часто це проявляється в агресії, або ж аутоагресії, різних видах залежностей  та насиллі.   Рідше –   розвиток сексуальних розладів.

Проблеми у стосунках із мамою у кожної вікової категорії мають свої особливості. Від народження до півроку чи року образи на маму як такої виникати ще не може — дитина не відділяє себе він мами, вони — одне ціле. Але буває, що мати раптом змушена покинути дитину на якийсь час. Чи з певних причин не може дати їй достатньо материнського тепла, наприклад, через післяпологову депресію. Тоді є ризик, що в подальшому дитина й сама уникатиме близькості. Боятиметься будувати взаємовідносини з іншими, будувати сім’ю…

У такому випадку мова йде про несформовану базову довіру до світу. У дорослому житті така людина намагатиметься уникати близьких стосунків або ж шукатиме способи чимшвидше з них вийти.

Від півроку до двох проблеми з мамою виникають через те, що мати не завжди може відповідати всім очікуванням малюка. Не завжди може достатньо точно вгадати, чого він хоче саме зараз: їсти, спати чи відпочити. Якщо дитина винесе негативний досвід з цього періоду життя, то в подальшому “застрягатиме” в стосунках, буде схильна до різного роду залежностей.  У такий спосіб дорослий шукатиме маму, яка свого часу не дала йому достатньо любові. Як тільки дитина починає усвідомлювати власне Я – приблизно із трьох років – з’являється прагнення до самостійності.

Якщо мама його не підтримує, а навпаки, починає «тиснути» – дитина стає пасивною і безініціативною. Такі дитячі прояви краще підтримувати, хай навіть батькам вони приноситимуть незручності. Незручності — тимчасові, помальовані стіни можна пофарбувати. Важливіше — дати дитині розвинути незалежність. Надмірна опіка 3-4-річного теж може зіграти з ним злий жарт у дорослому житті. Це – класична гіперопіка, яка згодом змушує ставити чужі інтереси вище за власні. Такою людиною легко маніпулювати, вона не може противитись чужій волі. Такі жінки, як свідчить практика, часто стають дружинами нарко – чи алкозалежних, тиранів, у їхніх сім’ях нерідко присутнє насилля.

Дорослішати – це робити помилки і вчитися на них, вміти брати відповідальність. Надмірна опіка з дитинства ставить перед дитиною невидимі бар’єри: він пішов би пробувати і пізнавати нове, але вже знає, що це небезпечно, можна впасти, можна навчитися дурному. І просто перестає пробувати. Так матері самі  обмежують його можливості для зростання.

Дуже часто буває, що мама приділяє менше уваги дитині не тому, що не любить її, а через те, що має своє доросле життя, зі своїми кризовими моментами. Головне – аби такий спосіб поведінки не став постійним.

А дорослим варто сказати собі, що наші батьки – звичайні живі люди. Які, як і ми, неідеальні, чогось не знали, а чогось боялися. І, як і ми, вони теж мали право на помилку. З братами і сестрами рости легшее. Якщо в сім’ї не одна дитина, а кілька, то в вибудовуванні стосунків з мамою є як плюси, так і мінуси. Особливо це помітно у тих сім’ях, де мати багато в чому непослідовна у своїй поведінці, не може чітко визначити свою позицію по відношенні до дітей. Тоді діти намагаються підтримати, «витягнути» одне одного.

Щоправда, це теж певною мірою теж недобре. Тому що так діти перебирають на себе дорослі моделі поведінки, які в подальшому скинути з себе дуже важко. З них виростають люди, позбавлені дитинства. Але якщо діти зуміють навчитись підтримувати самі себе і самі собі допомагати, то, як правило, образи на маму в них не залишається. Парадоксально, але такі, залишені самі на себе діти, не мають до мами претензій. Їм легше визнати, що така проблема була, вони легше через неї проходять. А ті, хто залишився без маминої уваги і при цьому затаїв глибоку образу, – навпаки, схильні маму виправдовувати і наполягати на тому, що все було гаразд. Працює такий зв’язок: «Якщо мама по відношенні до мене хороша, то і я хороший. Якщо мама недобра, то і я недобрий. Бо я – її продовження».

Материнська любов – безумовна: які б бурі не траплялися, вона рятує від розпачу, зневіри, дає сили вставати знову і знову – і в 3 роки, і в 13, і в 33.

Безумовна – значить, що  мама нічого не вимагає навзаєм, вміє відпускати у вільне плавання і не прив’язуює до себе дитину почуттям обов’язку і зобов’язаннями. Не ставить умов: я тебе люблю тільки за досягнення і хорошу поведінку.  Адже, земля не чіпляється за наші ноги, вона дає твердість, стійкість, зворотний зв’язок, вона є і вона – безумовна. Довіра до світу народжується із безумовної любові. Тому, любити своїх дітей – безумовно – це велике мистецтво! Важливо пам’ятати, наскільки ми, мами, потрібні своїм чадам!

З повагою Оксана Шпортун.

Ознайомитись з профілем автора у мережі facebook можна за посиланням.

 

Поділитись fb twitter gplus